Як пройшла Третя Сесія XIX програми УШПС

Живучи у постійному стресі через війну, нам, щоб морально триматися, необхідно мати ґрунт під ногами та когось, на кого можна покластися. Синергія неможлива без довіри, яку належить вибудувати — через відкритість, щирість, гумор, спільну дію, взаємне тепло і добро.

Саме з цією місією, допомогти учасницям та учасникам більше розкритися, на Сесію завітала Ярослава Кравченко, засновниця і директорка Дикого театру, а також випускниця УШПС 2024 року.

Кожна людина, група чи спільнота мають свою ідентичність. Вона не є сталою, часто вона змінюється під впливом зовнішніх обставин.

Ярослав Грицак, історик та публічний інтелектуал, говорить, що українська національна ідентичність вже сформована. Що нація — це радше сад, ніж хащі. Вона потребує догляду, інституцій і спільних практик. Тож зараз ми мусимо не будувати націю, а модернізувати її.

Сьогодні екзистенційне питання «хто ми?» зміщується до «як ми разом діємо?». Як нам модернізувати державні сервіси, забезпечити рівність правил, підтримати українську мову як мову публічної взаємодії та водночас бути відкритими до багатоманітності? Відповіді на ці питання учасники шукали разом з лектором.

«Для чого нам гендерно-відповідальне лідерство?» З такого питання учасники розпочали своє обговорення рівності з Катериною Рябіко, Головою Ради Лабораторії законодавчих ініціатив та постійною лекторкою УШПС.

У сучасній Україні, зважаючи на війну та зміну працючого населення, це питання стоїть гостро. Жінки переходять на нові посади, на вищі посади, частка жінок на «чоловічих» роботах зростає. Тож дискусія про те, як бути гендерно-відповідальним лідером та чому це необхідно, сьогодні є дуже актуальною та помічною.

Львів традиційно та дуже гостинно приймає Третю сесію УШПС вже багато років. За цей час ми спостерігали за змінами міста — урбаністичними, соціальними та культурними. Сьогодні Львів є найбільшим транспортним хабом, а також створює абсолютно нову екосистему реабілітації та відновлення ветеранів і цивільних, постраждалих внаслідок російської агресії.

Учасники та учасниці мали розмову з Андрієм Садовим, головою міста Львова. Вдячні Львівській міській раді за натхнення.

Ми дізнаємося про інші країни через культуру. Італія — це Верді, Австрія — це Моцарт, Польща — це Шопен. Експозиція власної культури світу, так звана «культурна дипломатія», говорить про країну чимало. Але як про себе говоримо ми?

До 1991 року культура і мистецтво в Україні розвивалися не завдяки, а радше всупереч діям політиків, часто направлених на створення культу меншовартості, та не унікальності та самодостатності. Як зараз Україна готова представляти себе світу?

Марта Кузій, піаністка класичного напряму та випускниця УШПС 2024 року, дала групі лекцію про визначних українських композиторів та оживила їхні твори своєю грою.

Релігія та церква ще від свого заснування були драйверами політичного, освітнього, соціального життя спільнот. Вплив церкви досі доволі відчутний: сучасні політики періодично намагаються розіграти релігійну карту напередодні виборів, а церква залишається важливим соціальним інститутом.

Про роль церкви у сучасному суспільно-політичному житті учасники та учасниці мали змогу говорити з Андрієм Андрушківим, лейтенантом Збройних Сил України, магістром богословʼя та випускником УШПС 2016 року.

Судова система зараз є каменем, який просто кудись котиться. Рух цей — ніким не контрольований та не має кінцевої мети. Втім за попередні 10 років судової реформи ми маємо видимі результати: оновлений Верховний Суд, Вищий Антикорупційний Суд, Вища Рада Правосуддя.

Зараз українське суспільство спостерігає декілька процесів, які відбуваються в судовій системі, та які можуть стати визначальними у формуванні майбутнього судів. Це не лише про зміни в законодавстві, а й про глибинні перетворення, які впливають на сприйняття системи правосуддя в суспільстві. Про ці зміни група дискутувала з Іваном Міщенком, суддею Верховного Суду, випускником УШПС 2024 року.

Учасники продовжили обговорювати зміну ролі жінок — цього разу більше фокусу було на кіновиробничій сфері. Кожен рік частка жінок у кіноіндустрії зростає, хоча і доволі повільно: приблизно на 1%. В Україні цей показник дещо більший — жінки обіймають більш технічні посади операторок, режисерок тощо.

Наталія Лібет та Ольга Брегман, співзасновниці студії 2BraveProductions та кінопродюсерки, обговорювали з групою новий тренд зростання ролі жінок у кіновиробництві й те, як українські фільми потрапляють на міжнародні кінофестивалі.

Ми направду дуже мало знаємо про дисидентів. Ми знаємо імена та знаємо творчість, але ким були ці люди? Помилково вважати, що вони — професійні протестувальники чи опозиціонери системи. Це звичайні люди, які намагалися діяти етично та жити у правді. Для них творчість та правозахисна діяльність не були спробою повалити режим. Просто система СРСР перетворювала їхнє волевиявлення на політику. А самі дисиденти мислили етичними категоріями.

Разом з паном Радомиром Мокриком, істориком, публіцистом, викладачем Українського Католицького Університету, учасники та учасниці розмовляли про те, чим був український дисидентський рух в умовах радянської політики культурної колонізації і які досвіди дисидентів є корисними сьогодні.

Фінальна дискусія Третьої Сесії стосувалася теми, яка постійно на слуху — розкол між військовими та цивільними зростає. На четвертому році повномасштабної війни, у нашого суспільства є великий запит на справедливість, зокрема до військових, які позбавлені багатьох прав. Права на справедливий суд, на індивідуалізацію розгляду справ у судах, на базові судові гарантії, якими володіють цивільні. Переведення не працює належним чином, а проблеми з мобілізацією і дисципліною намагаються вирішити через підвищення міри покарання.

Чи готове військово-політичне керівництво до важких і непопулярних рішень, необхідних для нашої перемоги? Чому справедливість важлива для всіх і як вона може згуртувати суспільство? Відповіді на ці питання учасники та учасниці шукали разом з Андрієм Писаренком, адвокатом, командиром мінометної батареї окремого штурмового батальйону «Вовки Да Вінчі».

Саме такі розмови живили Третю Сесію XIX програми УШПС. Вдячні учасникам та учасницям за відкритість, а лекторам — за щирість! На цьому шлях цієї групи не завершується, адже попереду Всесвітній Форум за демократію, де група представлятиме Україну.