Рефлексії: «Лідери доброчесності»

Програма «Лідери доброчесності» дала можливість учасникам — працівникам антикорупційних структур, громадських організацій та медіа — поглянути на явище корупції під різними оптиками. Нижче ділимось частинкою з них.

Розмови про корупцію часто торкаються питання справедливості. Існує багато перешкод для системних зусиль у боротьбі з корупцією, однак вони не завжди пов’язані з інституційними практиками, тож світоглядні розмови стають у пригоді, щоб глибше зануритися у природу людини та зрозуміти наші мотиви.

Обговорюючи принципи та чесноти, на яких побудовані інституції, ми намагаємося зрозуміти, чому люди привласнюють ресурси, які, на нашу думку, їм не належать. Або ж взагалі що змушує людей діяти так чи інакше?

Про ці та інші питання говорили під час першої дискусійної платформи разом з Андрієм Андрушківим, молодшим лейтенантом ЗСУ та випускником УШПС 2016 року.

Наступну дискусію модерував суддя Верховного Суду та випускник УШПС-2024 Іван Міщенко. Мова йшла про судову систему як орієнтир для розвитку справедливості у суспільстві.

Українська судова система — продукт радянської традиції. З усіма вадами та полюсами. Однією з її суттєвих характеристик є те, що вона сприймає себе як занадто інкорпоровану частину державного апарату. Як державу. Саме тому ми чуємо, що суд займає державницьку позицію. Сьогодні таке самосприйняття призводить до того, що судова система стає обʼєктом. Іншими словами, виконавцем, не ініціатором. Утім, якщо у системі зʼявляється недолік, від кого мусить йти ініціатива для її покращення чи реформування? Від держави чи від суду?

Радянський лад забракував українській судовій гілці субʼєктність. Проте нові реалії — зокрема інтеграція в ЄС — висувають нові вимоги та виклики. Чи володіє судова система достатньою волею, щоб взяти на себе відповідальність за власне майбутнє?

Довіра є опорою інституцій. Відсутність чи наявність цієї опори визначає, чи матиме орган підтримку від суспільства, чи ні.

У подальшій дискусії, яку модерував Євген Крапивін, експерт з кримінальної юстиції Центру політико-правових реформ, учасники програми розмірковували про еволюцію системи кримінальної юстиції. Аналізували, чому, навіть визначивши вектор змін, ми виявляємо, що на практиці у влади немає довіри суспільства до їх реалізації?

У контексті антикорупційної боротьби публічна підтримка — надзвичайно важливий чинник. Відсутність довіри щонайменше створює глухий кут, за якого коли немає довіри, немає й інструментів для її завоювання. На думку Євгена, той факт, що антикорупційні органи існують неначе окремо від усієї системи кримінальної юстиції, сильно перешкоджає отриманню цього мандату. Дійсно, з одного боку, успішні антикорупційні реформи посилюють, а з іншого — послаблюють підтримку загальних інститутів системи кримінального правосуддя.

Утім як знайти спосіб, аби зміцнити довіру до інституцій, покликаних захищати суспільство від протиправних посягань?

Технології — невіддільна частина життя. У цьому сенсі готовність розуміти й розумітись з сучасними технологіями — це насамперед можливість захищати себе та державу у цифровому просторі.

Корупцію не викорінити виключно антикорупційними інституціями. Сьогодні ми бачимо запит на справедливість не лише у сфері публічної політики, а й у цифровому просторі. На тлі війни постійно зростають загрози, які, користуючись низьким рівнем кібергігієни, підривають безпеку всієї держави. Тож у сьогоднішніх реаліях кожен без винятку має стати ланкою в ланцюгу стійкості.

Утім як урешті-решт зрозуміти нові тенденції? Які інструменти доступні для того, щоб викривати несправедливість і захищати себе? Чому відповідальність — єдиноважлива передумова у боротьбі за справедливість?

Питання стійкості в цифровому та інформаційному просторі обговорювали на різних панелях Єгор Аушев, CEO Cyber Unit Technologies, експерт у галузі кібербезпеки, випускник УШПС 2016 року, та Артем Старосєк, СЕО Molfar, видавець AIN.UA та випускник УШПС 2023 року.

Журналістика супроводжувала становлення української державності. Була однією з єднальних цеглин нашої політичної свідомості. Саме журналістика показала і продовжує показувати, як бути відвертими з владою та про владу.

Публікація розслідувань про корупцію — це лише один крок у формуванні культури доброчесності. Однак демонстрація відкритості та прагнення до справедливості сигналізує суспільству про необхідність внутрішніх дебатів і спільної роботи. Тож що ми можемо зробити разом?

Під час програми «Лідери доброчесності» Севгіль Мусаєва, головна редакторка «Української правди», та Андрій Боровик, виконавчий директор Transparency International Україна, обговорили вплив журналістських розслідувань та медіа на процеси викриття корупції та демократизації.

Довіра до нових державних ініціатив зʼявляється поступово. Синхронно зі створенням інструментів для її завоювання.

Одним з таких інструментів сьогодні є публічні закупівлі. Вони дозволяють моніторити та оцінювати прозорість і ефективність використання публічних коштів. Водночас наскільки цей інструмент є дійсно дієвим? Чи існують альтернативи, що дозволяють тримати під контролем ефективний розподіл коштів? Та яке місце займають закупівлі у системному запобіганні та протидії корупції?

Більше про ці виклики учасники говорили з Олександром Шатковським, міжнародним консультантом з публічних закупівель та випускником УШПС 2008 року. Дискусію модерував Іван Лахтіонов, заступник виконавчого директора з реалізації інноваційних проєктів Transparency International Ukraine.

Немає сумнівів, що корупція існує і в мирний, і в кризовий, і в воєнний час. Однак чутливість до корупції та нетерпимість до неї різко зростають під час війни, оскільки вона фактично підриває спроможність держави. Водночас кажуть, що боротьба з корупцією забирає занадто багато ресурсів і що її ефективність важко виміряти. То що ж потрібно робити?

У березні 1941 року в США було створено Спеціальний комітет Сенату з розслідування програми національної оборони, більш відомий як Комітет Трумена. Цей комітет займався моніторингом і розслідуванням ризиків корупції та її проявів. Йому вдалося заощадити від 10 до 15 мільярдів доларів на військових витратах і врятувати тисячі життів американських військовослужбовців.

Але як Комітет досяг успіху? Які принципи були покладені в основу його роботи? Це була удача чи скоординована робота?

Завершальний етап тренінгу для «Лідерів доброчесності» провів Михайло Кольцов, кандидат філософських наук та аналітик. Учасники жваво обговорювали, як Україна може використати досвід Комітету Трумена для запобігання корупції вже зараз. Адже відкладання лише затягує та поглиблює наявну шкоду.

Програма «Лідери доброчесності» відбулася серед людей, які вже сьогодні борються з корупцією на різних рівнях. Знаючи, що для розбудови інституцій потрібні роки, а для завоювання довіри суспільства — ще більше, Українська школа політичних студій організувала навчальну програму, спрямовану на формування світоглядної оптики на проблему, яка сьогодні хвилює кожного з нас. Але справжня цінність програми полягає не лише в обміні досвідом та знаннями. Це також платформа для створення мережі однодумців, які розуміють, що доброчесність — це не просто слово, а щоденна практика та відповідальність.

Програма «Лідери доброчесності» реалізується за підтримки Антикорупційної ініціативи ЄС — провідної антикорупційної програми в Україні, що фінансується ЄС, співфінансується і впроваджується Міністерством закордонних справ Данії.