Онлайн-дискусія “Якщо держава зазнає невдачі: Громадська участь в екологічній політиці”
Всесвітній форум за демократію – невід’ємна подія у навчальній програмі шкіл політичних студій. Щороку у Раді Європи, у Страсбурзі, відбувається масштабна дискусія щодо певної проблеми. Однак цього разу через пандемію COVID-19 Всесвітній форум за демократію було перенесено в онлайн-режим. Та це не означає, що обговорення зупинені, а проблеми вичерпалися. Цього разу Форум триватиме наступні 12 місяців, під час яких відбуватимуться заходи, спрямовані на пошук відповіді на питання – чи може демократія врятувати навколишнє середовище?
В онлайн-дискусії від Української школи політичних студій взяли участь громадські активісти, які створили для України масштабні екологічні проєкти, а також представники влади. Разом вони намагалися вирішити, як держава і громадськість мають взаємодіяти для вирішення екологічних проблем. Модерував розмову Денис Казанський, журналіст та екологічний активіст.
Експерти погодилися, що на сьогодні, на жаль, екологічні ініціативи в Україні підмінюють функції держави.
За словами спікерки, екологічні ініціативи в Україні – це своєрідні стартапи. Їхньою метою є створення певного суспільного блага. І суспільство має вирішити, як ці організації підтримувати, аби забезпечити їхню сталість.
Своєю чергою, Максим Бородін, екологічний активіст і депутат Маріупольської міської ради, розповів про свій досвід екологічного протесту у боротьбі за чисте повітря з промисловими підприємствами Маріуполя. Через тиск мешканцям Маріуполя вдалося досягти поступок від великих промислових об’єктів і змусити їх розпочати модернізацію обладнання. Однак спікер упевнений, протести – це тимчасовий засіб упливу.
Наступний спікер, Артем Романюков, є випускником УШПС 2018 року і співзасновником екологічного чат-боту Saveecobot, який має вже понад 1 мільйон активних користувачів. Після декількох років роботи над тим, аби в його рідному місті, Дніпрі, було легше дихати, спікер упевнений: екологічну діяльність потрібно починати з просвіти.
Любов Колосовська, співзасновниця та директорка організації “Батарейки, здавайтеся” (проєкту, який займається збором батарейок та організацією їхньої переробки) і випускниця УШПС 2015 року, зауважила важливість фінансової складової екологічного активізму.
На думку експертки, якщо забруднювач може просто відкупитися, – це уникнення відповідальності, адже тоді вона покладається цілковито на державу. Натомість держава має делегувати відповідальність і повноваження іншим структурам, як-от бізнесам, які продукують сміття, щоб вони долучалися до вирішення проблеми самостійно. Держава повинна контролювати цей процес, а не виконувати господарські функції. Це – певне дорослішання для суспільства, для бізнесів.
Голова Державної екологічної інспекції України (2019-2020), керівник політичної партії Екологічна Альтернатива Єгор Фірсов, на противагу, упевнений, що екологічні питання не може вирішити ні демократія, ні активізм.
Леся Василенко, членкиня Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування, випускниця Парламентської програми УШПС, зазначила, що для вирішення екологічних проблем необхідні синергія, координація і співпраця.
Її колега по парламенту – Олександр Маріковський, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування і випускник УШПС 2014 року, також взяв участь у дискусії. За його словами, боротьба з екологічними проблемами лежить у площині цінностей.
Своєю чергою, Олексій Рябчин, радник міністра охорони навколишнього середовища, радник віце-прем’єр-міністра з питань європейської інтеграції і випускник УШПС 2014 року, поділився досвідом співпраці громадянського суспільства і держави в екологічних питаннях.
Учасники дискусії дійшли висновкущодо необхідності пошуку нових точок взаємодії між екологічними активістами і державою, аби досягати результатів не лише через тиск, протести, вимоги і краудфандингові ініціативи. Держава має забезпечити підтримку громадським екологічним організаціям і перейняти на себе функції моніторингу і контролю за екологічною ситуацією в Україні, адже на це ніхто більше у країні не має повноважень.
Держава має бути партнером для громадських ініціатив. Поки цього не відбувається, але ми маємо прагнути до того, щоб розділяти відповідальність за забруднення навколишнього середовища, а не уникати її. Зі свого боку, представники громадських організацій висловили готовність допомагати державі з екологічних питань.
