29 серпня 2024 # Клуб Школи

Когнітивна деокупація: візії, виклики та перспективи

29 серпня Українська школа політичних студій спільно з Представництвом Президента України в Автономній Республіці Крим та Центром прав людини ZMINA провели Клуб УШПС «Когнітивна деокупація: візії, виклики та перспективи».

Дискусія стосувалася методів інформаційної протидії російській пропаганді, ролі історичних наративів у процесі когнітивної деокупації та як взаємодія між місцевими громадами та лідерами громадської думки може сприяти когнітивній деокупації. Модерував розмову Дмитро Теперік, експерт з питань безпеки та стабільності щодо когнітивної деокупації Криму, Фонд «Партнерство за сильну Україну».

На цьому етапі можна виділити дві тенденції: перша тенденція характеризує суть процесу. Когнітивна деокупація — найчутливіше місце стратегічної візії України щодо реінтеграції Криму. Проблема відповідальності, ворожий ментальний простір, трансформація свідомості — усі ці чинники ускладнюють і до того суперечливе поняття.

Друга тенденція — це відсутність практичного досвіду у застосуванні методів когнітивної деокупації. Україні вперше доведеться стикнутися з реінтеграцією територій, а отже і з потенційними проблемами. Крім того, досвід Криму — унікальний, і навіть міжнародна практика не завжди може запропонувати дієву альтернативу.

Утім попри наявні проблеми, Таміла Ташева, Постійна Представниця Президента України в Криму та випускниця УШПС 2021 року, акцентує на зусиллях, які сьогодні докладає влада спільно з представниками кримськотатарського та українського публічного сектору:

Культурна дипломатія зросла неймовірно, адже для нас дуже важливо, аби люди дізнавалися більше про Крим та культуру корінних народів України. Для ефективного впровадження стратегії когнітивної деокупації, ми намагаємось залучити відомих осіб українського культурного простору, щоб підсилювати державні програми, які стосуються Криму.

Зараз важливо працювати над широким суспільним консенсусом щодо майбутнього півострова, а також враховувати права корінних народів Криму. російська окупаційна влада почала трансформувати свідомість громадян у Криму ще з 2014 року та дуже намагається вплинути на сприйняття нашими громадянами історії Криму. Тому одним з пріоритетних завдань має стати деколонізація знань про Крим — і в цьому сенсі когнітивна деокупація стосується всієї України.

Важливим аспектом деокупації залишається політичне визначення статусу Криму, і в кримськотатарської спільноти є великі очікування щодо цього. Про це зауважив Наріман Джелял, Заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу, журналіст і політик, який провів у російському полоні три роки:

Це матиме тільки позитивний результат, якщо держава правильно поставиться до цього питання і зможе його вирішити таким чином, щоб були враховані права корінного народу. Важливо щоб у цих процесах Україна укріпила свою цілісність та безпеку. Думаю, що цього можна досягти, якщо ми поборемо стереотипи, не будемо боятися приймати сміливі рішення та робити кроки в цьому напрямі.

Також не можна говорити, що в роботі над механізмами когнітивної деокупації зараз щось не на часі — до впровадження державної політики треба готуватися, перш за все — займатися підготовкою кадрів. Уже сьогодні ми маємо розуміти, хто буде працювати та представляти українську державу.

І серед великих завдань тут постає повернення людей на наш бік — якомога більше наших співгромадян. Зараз в українському медіапросторі мало інформації про Крим, його майбутнє — водночас людям в Криму важливо бачити це, щоб відчути звʼязок: «Люди, які там тримаються, хочуть відчути, що їх чекають, памʼятають — і це вагома частина деокупаційної політики держави». Адже ті, хто впродовж 10 років зберігають повагу до власної держави — це ті люди, на яких ми також зможемо спиратися в процесі деокупації. А щоб не допустити реваншу — більш глибинно працювати з молодим поколінням, не допускаючи помилок перших десятиліть незалежності.

У той час, як на вільній частині України ми проходимо процес деколонізації, зокрема і когнітивної, у Криму відбувається зворотнє: колонізація через насадження нової ідентичності, фізичне заселення іншої національної групи, знищення демократичних інституцій. На жаль, ми втрачаємо українську свідомість на окупованих територіях. Сьогодні більшість наших меседжів не доходять до Криму, ми комунікуємо лише до адміністративного кордону.

Тим часом кримські татари, які залишаються на півострові, через величезний рівень недовіри та страху, закриваються від світу. Зʼявився орган репресій, який атомізував кримськотатарське суспільство. Необхідно налаштовувати майданчики, через які ми зможемо достукатися до людей там, за перекопом. Адже кримські татари тут і на півострові — це та ниточка, яка обʼєднує.

Безпечним плацдармом для цього залишається культура, зокрема освітні та мовні проєкти. Алім Алієв, заступник генерального директора Українського інституту, звертає увагу на важливість пошуку голосів та інструментів, які ефективні як в Криму, так і в Києві.

Ми маємо деколонізувати знання про Крим тут. Ці міфи та стереотипи, які були до 2014 року, частково розвіялися, але, на жаль, багато стереотипів досі залишаються. [Має бути] деколонізація знання про Крим через просвітницькі речі та пояснення глибше, що таке є Крим і кримські татари, що таке є корінний народ. Тому що зараз розуміння корінного народу ставиться на один рівень з розумінням національної спільноти, що є інакшою категорією. Це просвітницька робота і кримських татар, але без українців та лідерів думок всередині країни ми не стягнемо цю роботу.

Цей захід Клубу УШПС відбувся за підтримки Фонду «Партнерство за сильну Україну», який фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Дякуємо за плідне партнерство і важливі дискусії ФПСУ, Постійному Представництву Президента в Автономній Республіці Крим та Центру прав людини ZMINA!