XV Зустріч Спільноти УШПС

Відкрила конференцію Світлана Матвієнко, виконавча директорка Лабораторії законодавчих ініціатив та директорка Української школи політичних студій. Ми публікуємо повний текст виступу, а згодом поділимося виступами всіх спікерів цьогорічної конференції.

Дорогі гості, випускники, випускниці, донори, партнери, дорога командо!

Мені надзвичайно важко стояти перед вами та знайти ті потрібні слова, які б залишили слід у вашій душі. Найважче нам з командою було наважитися на проведення конференції випускників 2023 року.

На кожному заході школи з 2014 року ми застерігали про невідворотну загрозу та щохвилини усвідомлювали її, та готувалися до війни, якої ніколи б не мало бути, якби у світі панували безпека, право та справедливість. Проте ми наважилися, бо не могли не зреагувати на головне. Заклик наших військовослужбовців обов’язково робити цей захід, аби утвердити нашу віру, силу та незламність. Наш внесок в події сьогодення дуже скромний, але він постійний. Біль нашого народу, наші втрати, наші переживання трансформуються у підтримку тилу. І ми дуже хочемо, аби цей тил був надійним.

Якщо чесно, мені ніяково і соромно вітати вас в цьому пишному готелі, у ці стражденні та сумні дні, з яких важко виокремити бодай один без втрат, крові та сліз, але навіть тут довелося думати не про естетичну доречність, а про безпеку.

Загалом, це стало вже доброю традицією, оскільки всі внески на участь в УШПС групи 2023 року також спрямовано на “Повернись живим”. Підтримка фонду тільки вашими внесками склала більше мільйона гривень, а підтримка від ЛЗІ для посилення  інституційної спроможності фонду — в рази більша, і ми пишаємося цим.

Наша команда на жоден день, окрім коротких відряджень, не залишала Україну.

Цього року ми обрали для вас особливу тему — “Поклик землі”. Земля — це потужний і багатозначний образ. Земля — це наш спільний дім, земля – це наш прихисток, й кордони нашого прихистку, земля — це й неоціненний ресурс. Наша земля віддає багато, і головне — Вона нас єднає. Але, окрім своєї творчої ролі, у вирішальні часи, як сьогодні, наша земля нас потребує, кличе на свій захист. Сьогодні ми говоритимемо про спільне теперішнє та майбутнє на нашій землі, щоб віддати шану землі, а також — людям, які відгукнулися на її поклик та стали на її захист.

Землі, за яку воюють, яку відстоюють найдостойніші доньки та сини, яку заливають слізьми стражденні матері, чоловіки, діти, дружини, наш народ. Земля невіддільна від кожного та кожної з нас, але головне на цій землі — люди. Не нам говорити гаслами, не нам мовити про перемогу, бо не ми засинаємо в холодних окопах, тримаючи зброю. Проте саме нам випала честь та можливість докласти максимум до просвіти, формування та посилення  інституцій, підтримки кожного та кожної з нашої Спільноти, які своїми діями реально наближають нас до нової України. І ми віримо, що буде головне — Україна буде. А от якою вона буде — залежить від кожного громадянина та громадянки, від кожного усвідомленого вибору та кожного чистого помислу.

Дякуємо, що прийшли, завітали, потішили нас світлими очима та тихими усмішками. Повірте, ми знаємо як важко було кожній дівчині гарно вбратися, як кожному чоловіку було не просто  наважитися і прийти, бо з тих чи інших причин вони не у війську. Вітаємо наших військових і радіємо, що багато з них сьогодні не у військовій формі. І ми змогли дати їм ці пару годин перебування у замріяному Києві, в передріздвяних мелодіях глибокого тилу. Сьогодні перед вами будуть виступати люди, якими ми пишаємось, співпраця з якими є гордістю, думка яких важить. Ми підготували декілька приємних пам’ятних моментів, які б мали зігріти вас у ці надскладні дні. Я звертаюсь до вас лише з одним закликом — “Цінуйте мить та будьте відповідальними!”. Кожну мить нам дарують Збройні Сили України. Відповідальність собі та світу даруєте тільки ви. Відповідальність, коли займаєте високу державну посаду, відповідальність, коли йдете до війська, відповідальність, коли виховуєте своїх дітей, аби й правнуки знали, відповідальність, коли пишете кожен текст, робите донат, відстоюєте правду в соціальних мережах.

Маємо приборкати гординю, власний егоїзм, аби зберегти державу. В пам’ять про кожного полеглого героя та кожну пролиту краплину української крові. Ми б ніколи не пішли з війною на свого сусіда, і цим ми відрізняємось від орди поруч. Проте світло завжди, хоч і не миттєво, перемагає темряву. Нехай світлим буде передріздвяний час у вас, ваших родин, рідних та близьких, і колядка заполонить всю Україну.