Третя Сесія XVIII Програми УШПС

Цього року вона розпочалась візитом до Львівської міської ради, вже традиційної зупинки групи УШПС. Учасники й учасниці мали можливість поспілкуватися з міським головою Львова Андрієм Садовим про управління містом у воєнному контексті та чим живе Львів зараз.

Фокусом розмови було те, як місто відбудовується і відбудовує людські життя. Сьогодні Львів є одним з найбільших гуманітарних хабів світу. Місто залучає міжнародні фонди, країни-партнери та соціально відповідальні організації, аби відновити знищені російською агресією будівлі. Адже відновлення усіх будинків — принципова позиція для міста.

Неформальна розмова у Львівській ратуші — добра традиція Школи. А попереду — ще більше дискусій, інсайтів та пошуку відповідей.

Сучасне покоління політиків перестало думати в історичних масштабах. Горизонт їх планування скоротився до 5-10 років – тобто від виборів до виборів. Проте чи можемо ми дозволити собі такий підхід?

Україна – це поле постійної нестабільності. Територія нашої країни стратегічно та кліматично приваблива для загарбників, тому цей простір завжди був у центрі конфліктів. Особливу роль у цьому зіграли монголо-татари, адже після їх приходу кордони у всій східній Європі стали розмитими, і в усьому регіоні не було стабільної держави, яка б існувала довше 300 років, тоді як захід Європи залишався відносно стабільним.

Досягнення ґендерної рівності – це процес. До того ж довготривалий. Щоб досягти повного ґендерного паритету, Україні потрібно 170 років. Ця цифра – змінна, вона залежить від багатьох процесів, які відбуваються у країні.

Академічні середовища дуже серйозно ставляться до рейтингів кращих університетів та позиції своїх альма-матер. На жаль, жодного українського університету в топах немає вже багато років. Чому? І як це змінити? Як можна покращити систему української освіти?

Про майбутні етапи реформи освіти, її успіхи та виклики учасники мали змогу поговорити з Михайлом Винницьким, заступником Міністра освіти і науки України та постійним лектором УШПС. Вдячні за змістовну дискусію!

Історія визвольного руху і політичної опозиції приховує в собі важкі уроки критичного мислення і непрості морально-етичні рішення. Чим був дисидентський рух та як уроки людяності українських дисидентів можуть бути корисними сьогодні? Як та чому говорити про дисидентів сьогодні? Про це група УШПС говорила з Радомиром Мокриком, істориком, культурологом, публіцистом, доцентом Львівського національного університету імені Івана Франка та викладачем Українського католицького університету.

У цій дискусії учасники обговорювали глобальний вплив технологій ШІ на людство, тренди та локальні перспективи ШІ для України разом з Олексієм Молчановським, директором з інновацій Українського католицького університету та випускником УШПС 2018 року.

Ідеї правовладдя і правної держави прижилися в Україні. Ми прагнемо справедливого правосуддя і верховенства права. Але як цього досягти і чи може право вирішити усі наші проблеми?

У нашій країні склалася така ситуація, коли люди сприймають суд як «останню інстанцію», через це у нас величезна кількість позовів, які перевантажують судову систему. Тож про яке ефективне правосуддя може йтися при наявності такої кількості справ різного штибу? Суд не призначений для вирішення усіх конфліктів, існують і інші інструменти, але про це говорять недостатньо. Систему правосуддя в Україні потрібно змінювати. Але не тільки зсередини, а й змінювати сприйняття людей – не демонізувати, але і не ідеалізувати право. Дякуємо Дмитру Гудимі за цю розмову та подальші роздуми!

Всупереч наративу “культура поза політикою”, вони завжди були взаємопов’язані. Митці висловлювали свою позицію та рефлексували на події в країні через мистецтво і були лакмусовим папірцем суспільних, політичних та духовних змін, зокрема в Україні.

Марта Кузій, піаністка класичного напряму, доцентка кафедри культурології Українського католицького університету та цьогорічна учасниця УШПС, провела лекцію про композиторів Миколу Лисенка, Левка Ревуцького, Мирослава Скорика та силу української класичної музики для своєї групи у Палаці Потоцьких.

Сьогодні світ перебуває в стадії переосмислення системи безпеки, що склалася після Другої світової війни. Це не перший подібний виклик в історії, людство схильне до накопичення глобальних проблем і воєнного їх вирішення. Зараз же світ доходить до того, що, по-перше, ліберальна демократія поки не перемогла усі проблеми, а, по-друге, ми не знаємо, що буде, наприклад, за 20 років і чи житиме ідея ліберальної демократії тоді?

Як вижити у цьому світі Україні? Що ми можемо запропонувати західному світу, щоб «продати» ідею про те, що Україна повинна існувати як незалежна і суверенна держава?

«Ми маємо включати раціо і розуміти потреби наших партнерів, бо союзників у нас поки що немає», — каже Іван Науменко, радник Міністра стратегічних галузей промисловості України та випускник УШПС 2023 року.

Архітектура українських міст — це еклектичний ансамбль багатьох стилів як пам’ять про різні етапи історії. Кожне місто має свою унікальну архітектурну традицію. Пошук балансу між приватним, комерційним та публічним, експерименти з формою та матеріалами — такий був шлях розвитку Харкова, розповідає Олег Дроздов, архітектор та співзасновник Харківської Школи Архітектури.

Втрата почуття “дому” та криза радянщини приводить до того, що нам потрібно переосмислити поняття “житла” та готувати його до трансформації як базового простору елементарної гідності, з якого починається гарне життя. Окрім щільності населення та доступності простору, зміна клімату також змушує нас готуватися до нових технологічних рішень у майбутніх українських містах.

Разом з паном Олегом, учасники мали змогу подискутувати про майбутнє української архітектури, її місію та які зміни чекають на наші міста.

Ми вже сумуємо за учасниками, але не прощаємось — на групу ще чекає участь у Всесвітньому форумі за демократію. Підготовка до нього триває. Пошук нових способів привернути увагу до України теж. А як це буде — побачимо вже за місяць.