Сьогоднішній захід – це насправді ще одне нагадування про важливість зв’язку з поколінням. Я говорю мовою прикрас. І саме вони розповідають про мою країну – як тут, вдома, в Україні, так і по всьому світу. Працюючи з прикрасами, ми символічно звертаємося до історичної спадщини України, до нашого зв’язку з землею, знаходимо нові сенси в старовинних речах. Вдихаємо досвід поколінь, додаємо щось нове, власне. Ми стаємо продовженням нашого коріння, яке дає нам силу і можливість бути тими, ким ми є.
Чому кожен артефакт нашої культурної спадщини — настільки важливий? Насправді я замислилася над цим питанням не так вже й давно. А тому, що їх постійно намагалися вкрасти та привласнити, наприклад, під час Голодомору люди виміняли все цінне, що в них було, банально – на їжу, щоб вижити. Тим цінним і була наша спадщина. Я зрозуміла, чому мої бабуся та прабабуся завжди, на кожен мій день народження та свято дарували якусь золоту прикрасу. Бабуся передала мені ще декілька золотих монет. І насправді зараз я усвідомлюю біль, який вони вкладали в це.