Є одне комедійне шоу, де акторка, що зображує Хілларі Клінтон, говорить про державну політику, а медіа всі дивляться на пусту трибуну поряд. Хілларі кричить, що розповідає про державну політику, а медіа чекають – що ж скаже Дональд Трамп?
Отже, якщо є така фігура, від якої всі постійно очікують нових витівок, треба остерігатися її – вона перетворює новини на розваги. У літературі про фашизм ми стикаємося з доказами цього постійно. Коли новини стають видовищем, це дуже небезпечно. Коли люди чекають на оце “Що далі?”.
У демократії ми збираємося разом і вирішуємо спільні проблеми. Але якщо ми не бачимо світ через те, що перед очима – міф, тоді ми не можемо вирішити проблеми.
Отже, ідеалами історії є правда та об’єктивність. Але коли історію використовують для національної гордості, як Віктор Орбан в освіті про минуле Угорщини, зникає база для дискусії про реальність.
Міф часто використовується для цілей націоналізму та популізму. Більшість людей заперечують націоналізм з моральних міркувань. Вони кажуть, що націоналізм – це погано, з моральної точки зору.
Я нікого не засуджую, я би ніколи не заборонив комусь бути патріотичним. Люди мають робити те, що хочуть. Але міф – це погано. Націоналізм має ціну – це ціна вашого сприйняття реальності.
Ось що мене хвилює в націоналізмі. Хороший націоналізм – це націоналізм групи, яку виключили або маргіналізували, у якої забрали мову, якій не дозволяли бути самостійною та ухвалювати власні рішення.
Хороший націоналізм бореться за рівність. Африканські нації, які боролися за незалежність, не боролися за домінування в Європі. Вони боролися за власний голос. У хороших націоналістичних рухах головною є рівність.
Поганий націоналізм – про владу та домінування. У поганому націоналізмі кажуть: “Подивіться на нашу імперську історію”. Поганий націоналізм – про перевагу, “Ми краще за всіх інших”.
Наступний приклад про те, коли хороший націоналізм використовують для просування поганого.
Коли говорять про бажання мати власні традиції, незалежність, повагу до нації – це заклик до рівності в нації. Але часто це заклик до домінування – повернення до патріархальної родини, великих традицій минулого, які ніколи не існували.
Віктор Орбан говорить про часи, коли угорці стояли на захисті Європи, захищаючи християнство від мусульман. Я не думаю, що такі часи дійсно існували, але безвідносно – це поганий націоналізм.
Люди часто плутають їх. Вони починають з хорошого і закінчують поганим націоналізмом. Вони починають говорити, що їм потрібна власна реальність. І суспільство, яке вони хочуть створити, зовсім не рівне. Воно привілеює одну групу над іншою.
Це руйнує підвалини рівності – це використання рівності для її ж руйнування. Я вважаю, що це погано, в першу чергу, для самих людей, коли вони кажуть, що “Моя країна найкраща”.
Зверніть увагу на американську винятковість. Це теж погано, це глибоко неправильне сприйняття реальності.
Це також погано для угорців – вони втрачають зв’язок з реальністю. Тому що вони живуть у цьому міфі національної слави.
Політтехнологи в Росії зробили багато цікавих речей для викривлення реальності. Подумайте про слоган Russia Today: “Більше піддавайте сумніву”, “Ставте більше запитань”. Як же це може бути поганим? Чи це не демократично – ставити більше запитань?
Мені здається, це дуже розумно. Росія зрозуміла, що новини можуть нести в собі все одразу – подивіться на RT, там є і нацисти, і сталіністи, там є все!
Що ж не так із цим? Не так те, що якщо надавати всім однакову платформу – більше незрозуміло, у що вірити.
Нацисти кажуть одне, сталіністи інше, демократи третє. Що зрозуміли в Росії, що зрозумів Сурков – це те, що є ще один шлях використання демократичних ідеалів для руйнування демократії. “Ставте більше запитань” звучить дуже демократично. RT надає вам усі теорії змов.
Чи хтось знає, як Дональд Трамп прийшов у велику політику? Чому його почали інтерв’ювати в новинах? Він сказав, що Обама народився в Кенії. Ось як він потрапив у новини. Він сказав, що президент народився в Кенії.
Коли є багато теорій змов, люди не знають, у що вірити. Люди втрачають відчуття реальності.
Росії тут досягла вершин. Трамп прийшов до влади за допомогою теорії змови. ПіС у Польщі (“Право і Справедливість”) прийшли до влади у 2015 році з теорією змови про Смоленськ, крах літака.
І якщо почитати Ханну Арендт про тоталітаризм, вона говорить про те, як нацисти та більшовики виживали за рахунок теорій змов, вони так прийшли до влади.
Гітлер та Геббельс казали, що євреї стоять за демократією та медіа, а оскільки медіа нічого про це не каже – так і є.
Те саме сталося в Польщі: ПіС сказали, що медіа покривають теорію змови, а оскільки вони про це мовчать – то це правда.
І Трамп це сказав: “Обама контролює медіа”. А оскільки вони про це не кажуть – це правда.
Це так завжди працює. Основні медіа дискредитують, говорячи, що вони не доповідають про теорії змови. А отже – ця змова їх контролює.
У Росії, коли знищують реальність, що ж залишається? Залишається лише міф.
Коли реальність зникає, залишаються тільки приємні історії. Яку б ви хотіли почути? Хотіли б почути історію про те, що ви найкращі? Це прекрасна історія. І оскільки ніхто не знає, у що вірити, приємніше вірити в те, що ви найкращі.
Отже, що сталося в Росії – теорія змови втратила глузд, і залишився лише національний міф. І як усі навколо-фашистські міфи, він агресивно налаштований проти геїв і жінок.
Путін – ніби батько патріархальної сім’ї. Рівність – це ворог, їм потрібен ворог. Вони кажуть: “Ми найкращі, Російська Імперія – найкраща”.
Ми теж це робимо в Америці. Кажемо, що американці найкращі. Багато американців вірять, що Америці доручив Бог керувати світом.
З чого починається прищеплення відчуття реальності? Коли руйнується реальність, коли люди говорять про теорії змов, це дуже важко.
Теорії змов – це спосіб розважити себе. У літературі про СРСР та нацистів роблять акцент на різниці мови, що використовується для опису реальності, та мови, що використовується для створення страху та емоцій.
Ернст Кассірер, американський філософ, сказав: “Я більше не впізнаю німецьку мову”.
Якщо ви скажете слова “зміна клімату”, багато американців подумають, що ви говорите про змову, щоб перетворити всіх на прихильників геїв.
Це проблема того, що ми вважаємо, що мова використовується для опису світу, але це не так. Тоді ми дещо розгублені.
Отже, як реконструювати реальність – дуже важливе питання. У Єлі є група, яка називається Комітет зміни клімату Єля. Вони розмовляють з людьми з республіканських штатів, які вірять, що зміна клімату – це змова, але відчувають результати зміни клімату на собі.
Ця група питає їх – чи не було у вас багато дощів останнім часом? Чи не затопило ваш будинок? Вони кажуть так замість того, щоб використовувати слова “зміна клімату”.
Отже, часто міфи поєднуються з якимись словами, і слова стають магічними. Ці магічні слова більше не описують світ, вони описують магічний світ. Тому в 1945 році під час денацифікації займалися, зокрема, зміною мови.
Коли починаєш бачити магічні слова, це трохи небезпечно. Навіть я люблю Революцію Гідності, але мова може бути небезпечною. Ви думаєте, що описуєте щось, але насправді створюєте ще більший міф навколо.
З одного боку, є національний міф, з іншого – лібертаріанський, технократичний, капіталістичний. Я розумію, чому ефективність, ринок, приватні підприємства – це важливо.
Але те, що робить Україну важливою для світу, це Революція. Україна зробила дещо як громадянське суспільство, з різними точками зору, але визнавши проблему. Такого майже ніколи не буває, а у вас сталося. Усім це цікаво. Тут є оптимізм.
Я сподіваюся, що в Україні не захочуть бути такими, як усі. Важливо створити власні ідеали і власний шлях.
Джейсон Стенлі, PhD, професор філософії Джейкоба Юровскі, Єльський університет, спеціально для УП
Записано під час щорічної конференції Української школи політичних студій (УШПС)
Матеріал надруковано на сайті Української правди.
