Перша Сесія XVIII програми УШПС

Перша сесія — завжди про приємне хвилювання перед зустріччю з учасниками, коли анкета на участь перетворюється у людину. Спільнота УШПС поповнилась 36 достойними військовими, правниками, політиками та медіафахівцями — новим сузір’ям, здатним брати на себе відповідальність.

Це вже другий набір під час повномасштабного вторгнення. Ми усвідомлюємо, що маємо можливість продовжувати свою діяльність тільки завдяки Збройним Силам України. Посилювати наше військо усіма можливими способами – обовʼязок кожного громадянина, кожної інституції і спільноти. Цього року Школа спрямувала реєстраційні внески учасників до наших партнерів, благодійного фонду “Повернись живим” на суму майже 700 тисяч гривень для підсилення обороноздатності нашого війська.

На Першій сесії усі дискусії більше ціннісно орієнтовані, на яких учасники “звіряють компаси” для подальшої продуктивної роботи. Отже, як пройшла Перша Сесія?

Євроінтеграція — давня мрія українців. Заявка на членство, отримання статусу кандидата, постійна комунікація, консультації та переговори, просування нашої адженди серед країн-членів ЄС — усе це відбувається паралельно щоденній боротьбі України за власну незалежність та свободу на полі бою.

Водночас переговори — це не простий процес, який можна витягнути на “легких” стратегіях. А методична, складна та довга гра, яка потребує злагодженої та професійної роботи кваліфікованих кадрів.

Поговорили про можливі виклики та чого очікувати від перемовин про вступ України в ЄС з Ольгою Стефанішиною, віце-прем’єр-міністеркою з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.

Чи зрозуміла справедливість сама собою? — запитує учасників наступний спікер Школи Андрій Андрушків — молодший лейтенант ЗСУ, викладач UCU Business School, випускник УШПС 2016 року.

Коли ми говоримо про якусь активну позицію для відновлення справедливості — долученість до таких процесів все ще не дуже висока в українському суспільстві. Нам складно будувати діалог з людьми інших політичних поглядів та розвивати комплексне розуміння відповідальності — в тому числі щодо справедливих підходів та рішень, а не розмивати її у претензіях до персоналій чи інституцій, зважаючи лише на свої соціальні “бульбашки”. І це, насправді, показова річ, особливо в контексті війни, коли питання взаємодії з людьми — держави й громадян, цивільної частини населення та військової спільноти — не може бути викривленим і якого не можна уникати.

З історичного погляду, період, коли в Європі не було війн, — це аномалія. Ми встигли народилися у доволі унікальний момент хоч й умовного, та воєнного затишшя. І тому сучасному суспільству важко вийти з такої “парадигми миру”, коли була зона комфорту, а тепер є війна — спочатку локальна війна на Донбасі та нестабільність на морі після окупації Криму, зараз — велика, регіональна війна. Після 1945 року через низку факторів, серед яких і поява ядерної зброї, — війн на завоювання ставало все менше, але збройна агресія росії проти України створює ризик небезпечного прецеденту. Хоча та ж історія й можливості, які дає сучасність, неодноразово демонстрували, що вести війни, особливо загарбницькі — дуже невигідно.

Про те, як слід приймати логіку воєнної реальності, в якій ми живемо, що ми можемо комплексно оцінювати у ході війни, а що — ні, учасники УШПС говорили з Миколою Бєлєсковим, старшим аналітиком благодійного фонду “Повернись живим”.

Судова реформа у фокусі суспільної уваги вже не один рік, але говорити про видимі результати для пересічного українця важко. Головна причина цьому — такі комплексні реформи потребують багатьох років, а іноді і десятиліть, щоб стати справді стабільними на всіх рівнях.

Проте реформа не стоїть на місці. Незважаючи на спроби взяти під контроль Верховний Суд, зупинку ВРП та ВККС на декілька років, протягом 2021-2023 робота щодо реформи відновилася. Ухвалили Стратегію розвитку системи правосуддя, відновили роботи ВРП та ВККС та почали проводити конкурси до судів першої та апеляційної інстанції та ВАКС.

Про суть судової реформи учасниці та учасники говорили з Олексієм Філатовим, українським адвокатом, старшим партнером адвокатського об’єднання “Aequo”, та Андрієм Вишневським, управлінцем та правником, фахівцем з державного управління, доступу до правосуддя та запобігання корупції.

В якості спеціального гостя Олена Зеленська розповіла про свою “м’яку силу” та Саміт перших леді та джентльменів — платформу, яку започаткувала перша леді у 2021 році. Досвід цього Саміту показав, що soft power є дієвим інструментом впливу. Україна, без перебільшення, змінила уявлення світу про інститут перших леді і джентльменів. Це вже має чіткі, видимі результати не лише для України. Співпраця між першими особами інших держав лише посилює наші позиції у світі і допомагає Україні віднайти нових друзів та партнерів серед інших країн.

Ця платформа не лише порушує питання збереження ментального здоровʼя, забезпечення рівних прав і можливостей, поширення філософії безбарʼєрності тощо, але й надає змогу тримати у фокусі тему війни в Україні, про яку не можемо дати світові забути.

Дякуємо Олені Зеленській за щирість, людяність і непохитність у відстоюванні інтересів України на міжнародній арені.

Часто лунає теза, що коли ми відіб’ємося від росії, ми потребуватимемо виключно відбудови та нарощування своїх оборонних потужностей на майбутнє. А отже, ми повинні облишити ідею соціальної держави та переспрямувати видатки цієї сфери на інші, більш нагальні потреби, необхідні для відбудови. Чи дійсно це ефективно?

Про те, як нам треба змінити медицину, щоб вона перетворилася на опору для людського потенціалу та справедливого суспільства в Україні та перспективи української системи охорони здоров’я, учасники говорили з Павлом Ковтонюком, співзасновником Українського центру охорони здоров’я (UHC).

У міжнародному праві існує певна консервативність і закостенілість, тому вироки та висновки щодо відповідальності росії за її злочини проти України виборюються доволі повільно. Втім, певні результати у цій площині вже є. Говорили про це під час Першої Сесії УШПС 2024 з Антоном Кориневичем, послом з особливих доручень МЗС України та агентом України в Міжнародному Суді ООН.

Однією з найбільших перемог за 2023 рік є визначення російської федерації як порушника міжнародного права Міжнародним судом ООН. Це є надважливим для нас, адже це перше таке рішення, яке визнає рф порушником, і це не підлягає запереченню.

Чому ми не можемо собі дозволити після закінчення війни продовжувати жити так, як жили до цього? Як нам не повторити помилок минулого? І врешті — що є найбільшою проблемою нашого “зараз”? Проговорили ці питання на дискусійній платформі “Україна сьогодні і післязавтра” разом з Юлією Мостовою — журналісткою, співзасновницею і головною редакторкою інтернет-видання ZN.UA.

Не боятися прийняти виклики нової реальності — воєнної, самим ставати тим локомотивом, який необхідний кожному суспільству, щоб рухатися, щоб перемагати — і отримати шанс побудувати якісно нову державу. Адже ми не можемо знати, які “чорні лебеді” виникатимуть у світі, та відволікатимуть від українського порядку денного.

Навіщо взагалі мати безпеку? Щоб врятувати життя — усе інше другорядне. Зважаючи на те, що зараз наша найголовніша загроза — агресія рф, ми спрямовуємо усі ресурси на боротьбу з загарбниками. Розуміння мотивів та передумов росії — важливий чинник у будуванні своєї безпекової стратегії.

Про те, якою є наша безпекова стратегія зараз та як змінилося наше сприйняття війни учасники мали нагоду подискутувати з Олександром Литвиненком, секретарем Ради національної безпеки і оборони України.

У лютому 2022 року паралельно з наземним наступом військ рф, на Україну напали і в кіберпросторі. Ці атаки досі регулярні і націлені вже не тільки на державні структури, але й на бізнес, щоб повністю дестабілізувати українську економіку та просувати в інфопросторі російські наративи.

У наш час кібербезпека стосується кожного: наскільки країна захищена у кіберпросторі, настільки і захищений кожен її громадянин. Якою має бути українська кіберармія? Про це група УШПС 2024 говорила з Єгором Аушевим, CEO Cyber Unit Technologies, експертом у галузі кібербезпеки і випускником УШПС 2016 року, та Сергієм Харюком, засновником та CEO AmonSul, випускником УШПС 2023 року.

Поточне скликання Верховної Ради України має унікальний досвід у багатьох проявах — перша в історії українського парламентаризму монобільшість, перша Рада, яка працює в умовах повномасштабного вторгнення, перше скликання, яке “пересиділо” свою каденцію у парламенті.

Нові виклики наклалися на старі проблеми: недовіра суспільства до Верховної Ради – стабільно посилюється, розтягнена у часі парламентська реформа — через зовнішні обставини сповільнилася у 2022 році ще більше, потреба посилювати інституційну спроможність парламенту — відчувається ще гостріше. Держава, а разом з нею і парламент — у кризі. І це не дивно, адже ми живемо на зламі усталеного світопорядку.

Якими будуть риси української політики у найближчі роки? Як просувається парламентська реформа та якими є її основні пріоритети сьогодні? Як забезпечити сталий розвиток парламенту як інституції? Яким буде парламент після війни? Про це група УШПС 2024 мала можливість поговорити з Олександром Корнієнком, першим заступником Голови Верховної Ради України.

Про виклики для української сфери ОПК, її посилення та зони розвитку учасникам цьогорічної програми УШПС розповідали Олександр Камишін, міністр з питань стратегічних галузей промисловості України, та Анна Гвоздяр, заступниця міністра з питань стратегічних галузей промисловості України.

Під час війни жодна країна не може собі дозволити не мати окремої структури, яка б відповідала за виробництво озброєння. Власне, Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України було створене задля реанімації українського оборонного сектора. Звісно, крім ОПК, є окремі галузі, яким приділяється особлива увага, та пріоритетна задача — створення можливостей та відповідних політик у сфері вироблення озброєння й військової техніки, оборонного планування.

За такими палкими дискусіями минула Перша Сесія 2024. А поки збираємося з силами та побачимося на Другій Сесії УШПС!