Якщо говорити з точки зору юриспруденції, то це насильницький злочин, який має на меті позбавити жертву її статусу. Наприклад, коли одна держава вирішує напасти на іншу країну з інтенцією її захоплення. Але є також інше значення гібрису, про яке згадується ще у грецькій міфології — це пиха, що порушує природний порядок і карається страшною невдачею.
Тобто кожен, хто вчинив злочин гібрису, буде покараний. Чи це будуть дипломатичні фіаско, чи поразки на полі бою, доля неодмінно втрутиться. І коли той актор, наприклад держава, стикається з таким покаранням — вона переживає кризу ідентичності та занепад.
Власне те саме сталося з Францією у франко-пруській війні, Німеччиною у Першій світовій війні, та росією з її вторгненням в Україну. Поразка Франції призвела до падіння Наполеона III та послужила кінцем Другої французької імперії. Німеччина програла війну, втратила 13% населення та була примушена платити репарації. росія ж провалила свій план взяття “Києва за три дні”, опинилася під санкціями, втратила свій статус на міжнародній арені та встряла у війну на виснаження.
Погляди ватажка, роль інституту держави та стосунки між нею та суспільством прямо впливають на те, чи є у держави загроза гібрису. Це визначає, яким чином носії політичних повноважень уявляють загрози на міжнародній арені, як вони приймають рішення про напад та як спрямовують свої політики.