Нація, яку формує честь. Промова Андрія Писаренка

Сьогодні, 6 грудня, я отримав чимало привітань з нагоди Дня Збройних Сил України. Утім, у своєму серці я ці вітання не сприймаю. Не відчуваю свята. Адже, з одного боку, ми всі розуміємо, що на воїнах тримається наш тил, відносний спокій і майбутнє. А з іншого боку — ми є свідками повного нерозуміння керівною елітою викликів, з якими стикаються захисники.

Ми маємо порожній бюджет, в якому не знайшлося ресурсу для збільшення грошової підтримки військових у наступному році. Маємо провалену реформу мобілізації, через яку страждає бойова армія. Маємо очікувану і системну маргіналізацію бійців законом № 8271, який криміналізував військових як нібито найбільш соціально небезпечних представників нашого суспільства. І тепер військові не мають в кримінальному процесі й близько того обсягу гарантованих державою процесуальних прав і гарантій, якими володіють всі інші громадяни.

Натомість після згадування про проблеми хотілося б поговорити й про те, що ж нас насправді єднає і тримає в ці важкі часи.

Австралійська письменниця Коллін Мак-Каллоу у своїй серії історичних романів «Володарі Риму» завжди вʼязала логіку поведінки керманичів Риму з поняттям dignitas. У римській культурі dignitas — це особистий політичний і моральний капітал, який людина накопичує все життя. Dignitas охоплює військову доблесть, моральний авторитет, службову карʼєру, походження роду й зрештою — відповідність ідеалам справжнього римлянина.

В одному з циклів своєї римської серії авторка описує діалог між диктатором Луцієм Корнелієм Суллою та молодим Гаєм Юлієм Цезарем. У розмові Сулла вимагає від Цезаря розлучитися з його дружиною Корнелією, оскільки вона є представницею роду його ворога — Цинни.

Цезар відмовився, усвідомлюючи, що це загрожує смертю. Він поставив honor familiae (честь і гідність свого роду) вище власного життя. Він розумів, якщо погодиться, його dignitas буде зруйнована назавжди.

Поняття честі було визначальним також при перетині Цезарем Рубікону, бо повернення до Риму як приватної особи дорівнювало б приниженню перед Помпеєм та втраті dignitas. Внутрішній монолог у романі чітко формулює: «Краще ризикнути всім, ніж дозволити ворогам топтати мою честь».

Честь та гідність — це не абстракція, а механізм, який рухає історією, іноді сильніший за логіку чи закон.

У сучасному контексті свідченням прояву справжнього dignitas стають безліч українських історій. Величний і красномовний момент 21 березня 2014 року, коли курсанти Нахімовського військово-морського училища заспівали український гімн, під час підняття окупантами ганебної ганчірки — прапора рф, демонструючи вірність Україні. Їхній вчинок став символом українського спротиву.

Про честь і гідність говорить також історія нашого воїна Олександра Мацієвського, який потрапив у полон до росіян біля Соледару і був публічно страчений. На вимогу підкоритися він запалив цигарку і впевнено сказав: «Слава Україні!».

З погляду теорії еволюції його вчинок був нераціональним. Своєю відмовою він прирівняв свої шанси вижити до нуля. Але людина — це істота суспільна, і для виживання нашого суспільства — це був впевнений, раціональний і усвідомлений крок Людини Честі. Який в історичному контексті показав окупантам всю примарність їхніх спроб підкорити нашу націю зламом честі та волі до боротьби. А для нас — приклад неймовірного особистого героїзму, який вартий наслідування.

Що ми сьогодні закладаємо у честь?

Честь — не медалі на грудях, не посади, не гучні промови. Це внутрішній стрижень, те, що не знімається і не одягається за потреби. Те, що тримало свого часу героя Олександра Мацієвського та молодих курсантів Нахімовського училища. Внутрішній стрижень, який є дороговказом кожного нашого вчинку.

Честь для українця починається з правди. З уміння дивитися в очі труднощам і не відводити погляд. З готовності тримати слово, навіть якщо цього ніхто не бачить. З відповідальності не тільки за себе, але й за того, хто стоїть поруч.

Честь — це коли ти залишаєшся людиною там, де інші здаються. Коли можна промовчати, але ти сказав правду. Коли можна відійти, але ти став поруч. Коли можна опустити руки, але ти підняв іншого.

Сьогодні слово «честь» набуло нового звучання. Воно написане на бронежилетах, у лікарняних палатах, у волонтерських чатах, на зруйнованих вулицях і школах наших міст.

Це честь наших військових — тих, хто щоранку обирає ризик, аби всі могли обирати життя. Це честь наших медиків — тих, хто тримає за руку незнайому людину й повертає її до життя. Це честь волонтерів — людей, які замінили собою цілі системи, щоб рятувати інших. Це честь простих сімей — батьків, які вчать своїх дітей цінувати свободу.

Україна зараз стоїть саме на таких людях — людях честі. І кожен із нас, незалежно від ролі, теж несе свою частку цього стрижня.

У світі багато держав, та не кожна — нація. Націю створює не населення, а цінності. І серед наших найбільших цінностей — свобода, гідність, справедливість і честь.

Коли людина обирає честь — вона надихає інших. Коли суспільство обирає честь, воно стає сильнішим за зброю. Коли держава обирає честь — її починають поважати.

Сьогодні Україна стала символом честі у світі. Наш приклад показує, честь — це не красиве слово, а сила, яка змінює реальність.

Війна — це темрява. Та навіть у темряві потрібно ступати впевнено, якщо ми знаємо, куди йдемо. Наш шлях — не лише перемогти ворога. Наш шлях — перемогти байдужість, корупцію, недовіру, внутрішні тіні, які заважають нам розквітати.

Україна майбутнього — це країна, де честь є нормою, а не подвигом. Де справедливість не є винятком. Де кожен знає, що успіх починається з власного вибору. І цей вибір ми робимо щодня.

Сьогодні кожен із нас — вартовий української долі. Ми тримаємо фронт не лише на карті — ми тримаємо його у власних серцях. Честь — наш компас. Україна — наш дім. І доки ці два слова живуть у нас, доти ми незламні. Доти ми вистоїмо. Доти ми залишатимемось нацією, яка знає: свобода завжди варта боротьби.

Честь українця стає світовим брендом — як стала брендом військова доблесть українського воїна.

Колись, вражений відчайдушністю та незламністю Цезаря, який був готовий заплатити життям за свою честь і гідність, Сулла промовив: «У цьому хлопцеві багато Сулли».

У наш час, у світі лицемірства, компромісів і торгівлі інтересами, зустрівши відверту, чесну, принципову і непохитну людину, має звучати інше визначення: «У ньому багато українця».