Третя Сесія XVII програми УШПС

Третя сесія завжди більш практична та стосується реформ, державної політики та партій. Тож про що відбувалися дискусії цього року?

Учасники й учасниці УШПС 2023, за традицією III сесії Школи, відвідали Національний музей “Тюрма на Лонцького”.

Це місце має велике значення для розуміння історії боротьби українців за незалежність і для збереження національної пам’яті. Тут розташовувалися апарати каральних органів трьох окупаційних влад: польської, радянської та німецької. За цими стінами відбувалися жахливі злочини проти людяності, які не можна забувати.

Це особливо болісно зараз, коли тисячі українців на окупованих територіях і в полоні знову зазнають катувань і нелюдського ставлення з боку російських окупантів.

Власне тому учасники УШПС щоразу йдуть сюди — віддати шану людям, які боролися за українську незалежність та усвідомити відповідальність перед минулим та майбутнім.

Утверджений після Другої Світової війни світовий порядок змінився. Змінилися великі гравці, разом з цим і світова архітектура безпеки. Змінилась й Україна.

Хоч Захід єдиний у своїй підтримці України, проте решта світу — ні. Наша головна справа — розповідати про себе, поглиблювати знання про український контекст та перебіг війни з рф усіма можливими способами.

А про те, як налагоджувати дипломатичні стосунки з країнами, які досі тримають “сіру” позицію та що робити, коли не працює класична дипломатія, спробували розібратися під час розмови зі Світланою Ковальчук, виконавчою директоркою Yalta European Strategy і випускницею УШПС 2019 року.

(Не)довіра до політичних партій не є винятково українською проблемою — політичний інститут знаходиться у стані кризи повсюдно в Європі. Інноваційність, інклюзивність, порядність та інституційність та деперсоніфікація можуть змінити таке становище. А як бути українському політикуму?

Який основний виклик для політичних партій в Україні? Що може змінити такий стан справ? Над цими питаннями міркували на дискусійній платформі про поствоєнні виклики для українських партій разом Марчіном Валецким, Директором Національного демократичного інституту в Україні.

Культурні шістдесяті або Swinging Sixties на Заході були періодом коли традиційні ієрархії починають розпадатися і звільняти місце для народження сучасності. Проте українські шістдесяті проходили в умовах тоталітарного режиму, тому наш бунт був радше внутрішнім, екзистенційним спротивом. У таких умовах виник рух шістдесятників — людей, що послідовно несли етичний протест, який почасти переростав у протест політичний.

Чому для нас важливі шістдесятники? Навколо чого формувалися їх погляди та як їм вдалося вийти з «радянської системи координат»? Про все це учасники говорили з Радомиром Мокриком, PhD, істориком, культурологом, автором книги «Бунт проти імперії» та науковим співробітником Карлового університету в Празі.

Поза дискусійними платформами, наші учасники зустрілися з міським головою Львова Андрієм Садовим, де мали змогу поговорили про стратегію розвитку міста і нагальні проблеми громад у контексті війни та повоєнної відбудови.

Презентація екосистеми UNBROKEN Ukraine була особливо цікавою. Ця система спрямована на реабілітацію, підтримку і турботу про людей і наразі активно розбудовується у Львові. Міський голова розповів про міські об’єкти, які вже включені до цієї системи, а також поділився інформацією щодо проєктів, над якими вони ще працюють у співпраці з різними країнами, фондами та організаціями.

Наші учасники також обговорили питання ґендерно-відповідального лідерства, адже питання рівності тісно пов’язане з суспільним запитом на справедливість.

Під час обговорення учасники не тільки слухали про упередження, соціальні ролі та стереотипи, які до них прив’язані, але й рефлексували про те, що кожен та кожна з них може зробити для більш справедливого ставлення, до представників різних статей і ґендерів.

Лекторка Катерина Рябіко, Chief Strategy Officer в DAC, донедавна перша заступниця директора Бюро з демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ) ОБСЄ, залучила учасників до практичного розв’язання кейсів, які стосуються трудової дискримінації, і політичної участі, професійної та ділової етики, і врешті — питання мобілізації. Вона наголошувала на тому, що це діалог, а не дебати, адже неймовірно важливим у цій тематиці є відсутність конфлікту на рівні понять.

Повномасштабна війна росії проти України, безумовно, змінила українське суспільство. Так само змінюється і парламент, адже він, як єдиний законодавчий орган, відіграє критичну роль для подолання викликів, спричинених повномасштабним вторгненням, а його інституційна спроможність є запорукою руху України до членства в ЄС.

Що переживає парламент зараз? Якою може бути політична система України у майбутньому? Як забезпечити сталий розвиток парламенту як інституції? Про це група УШПС дискутувала з Олександром Корнієнком, Першим заступником Голови Верховної Ради України.

Одна з дискусійних платформ цієї сесії стосувалася питання справедливості. Запрошеним лектором був Андрій Богачов, професор кафедри теоретичної і практичної філософії Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Чи можна вмістити відповідь на питання “що таке справедливість?” в одну дефініцію? Яке суспільство може вважатися “соціально справедливим”? І для чого взагалі бути справедливими? Під час обговорення, учасники дізнавалися про різні філософські підходи до цього поняття, висували свої запитання та намагалися розглянути дилеми, які виникають як у теоретичному полі, так і в реальному житті.

Штучний інтелект повільно, проте впевнено займає своє місце у нашому повсякденні. Інтеграція ШІ у різні галузі державного та приватного секторів сигналізує про початок нової ери в залученні технологій у людське життя. Наразі розробка ШІ — це справжні перегони, де Україні не можна залишатися позаду.

Та чи все настільки “драматично круто” у прийнятті рішень ШІ на противагу людським? Про це учасники та учасниці УШПС поговорили з Олексієм Молчановським, керівником офісу інновацій Українського католицького університету та випускником УШПС 2018 року.

Висновок, який можна зробити з таких глобальних викликів, як пандемія та війна в Україні, — це неспроможність системи міжнародних інституцій у розв’язанні цих проблем. Під сумнів поставлено багато аспектів: міжнародне право, системи безпеки, а також самі поняття “Захід” та “не Захід” та баланс між ними.

Україна виступила як каталізатор змін, які багато хто не бажав і не мав ані політичної волі, ані примусу щось змінювати в давно уставлених порядках та практиках. Проте вже неможливо залишити все як є. Україна стала символом того, що спонукає до перетворення систем і моделей у нову реальність. Які наслідки цього будуть для України та для світу — поки що залишається питанням.

На цю тему учасники й учасниці говорили з Павлом Клімкіним, Надзвичайним і Повноважним Послом, Міністром закордонних справ України (2014-2019 рр.).

Якісна освіта — запорука сталого розвитку держави та кваліфікованих спеціалістів у всіх сферах. Проте чи відповідає наявна система освіти викликам, які стоять перед нашою державою сьогодні? Який український контекст вищої освіти та чим вона відрізняється від західноєвропейської системи?  Ми бачимо університет як місце для наукової або професійної кар’єри, або розглядаємо його як місце для “простого переживання” (отримання диплома, отримання зарплати тощо)?

Про актуальний стан та виклики всієї освітньої системи під час Третьої Сесії УШПС поговорили з Михайлом Винницьким, Заступником Міністра освіти і науки України.

Сумуємо, що навчання добігло кінця, але не прощаємося. Впевнені, що попереду нас чекає багато спільних проєктів та важливих змін для зміцнення нашої держави. А поки готуємося до Всесвітнього Форуму за демократію у Страсбурзі, у якому делегація УШПС щороку бере участь разом з іншими країнами-представниками Асоціації шкіл політичних студій.