Середа, 21 вересня 2016 07:52

Прощаємось з Леонідасом Донскісом

Сьогодні прощаємось з лектором Школи, другом України, відомим литовським філософом та політиком Леонідасом Донскісом.

21 вересня Леонідас помер від серцевого нападу, збираючись летіти до України. Публікуємо повторно інтерв'ю УШПС з Леонідасом Донскісом від 2013 року, яке, без сумніву, актуально і сьогодні.

В рамках проекту Української школи політичних студій нам випав шанс поговорити з філософом, політичним теоретиком, істориком, соціальним аналітиком, відомою публічною фігурою Литви та депутатом Європарламенту Леонідасом Донскісом. Він розмірковував про причини, які спонукають людей йти до політики, основні риси, притаманні нашим політикам та запропонував, як має виглядати східноєвропейська політика.

Бути чи не бути політиком

Рішення інтелектуала стосовно того, чи варто йому займатися політичними питаннями – дуже особисте і в якомусь сенсі навіть інтимне. Є дуже небагато країн та інституцій в світі, де для інтелігента можуть запропонувати такі умови, що його інтелектуальна діяльність може стати самобутньою реальністю. Але в житті так буває дуже нечасто - людина так чи інакше буде ділити себе. У нинішньому глобалізованому світі інтелігенти живуть дуже насиченим життям. Тим паче, якщо справа стосується людини, у якої є особлива інтуїція та програма, а також інструменти для того, щоб повністю реалізувати себе і свій потенціал в політиці, можна зрозуміти її прагнення стосовно участі у цій сфері. Будемо відверті, в наших країнах, у країнах Східної та Центральної Європи, ще довго не буде такої ситуації, щоб ми, люди науки та мистецтва, могли спокійно працювати і повністю покластися на політичний клас. Ми завжди будемо відчувати потребу захищати політику від політиків, відтворювати якісь альтернативи, щоб політиками ставали інші люди – незалежні, іншого мислення. Якщо ти хочеш, щоб твоя країна стала нормальною та якомога скоріше, уникнути політики для інтелігента важко, я би сказав – навіть неможливо. Це справа совісті та етичного обов‘язку – все-таки брати участь у політиці, щось робити. Якщо не буде нас, прийдуть інші люди.

Що мотивує політиків

Часто люди йдуть у політику, щоб розбагатіти, або ж якщо вже мають якесь багатство – щоб зберегти його, свій капітал та свою позицію. Йти в політику, щоб розбагатіти, - це взагалі загрожує деградацією політики. Дуже часто політика - це просто інтереси якихось впливових груп. Олігархія має місце бути, і вона ніколи не зникає повністю з таких країн як наша. Люди впливові, що є бізнесменами, володіють крупними журналами, впливають на інтелектуальні і інформаційні мережі, виконують одразу три функції – керують, формують публічну опінію і укріплюють свою фінансову імперію. Цей клас – клан бізнесу, медіа та політики - ніколи не працює на користь демократії та дуже часто викривляє її. Тому давайте почнемо з такої дуже простої мрії – щоб в політику почали приходити люди просто заради того, щоб втілити свою мрію, свою амбіцію, щоб зробити щось в своєму містечку, в своїй громаді і для неї. Я думаю, що політик, який свідомо працює на посилення громадянського суспільства, є, мабуть, найціннішим, на що може сподіватися вся наша східноєвропейська політика. Я свої надії пов‘язував з тим, що з‘являться в політичному класі люди – як у вас, так і у нас – інтелігентні, порядні, у яких були би й азарт, і жага грати свою роль. Я розумію, що така жага щось зробити для своєї країни має місце бути в планах такої людини як Віталій Кличко, тому що це зірка, він вже і відомий, і багатий. Я дуже сподіваюся, що у нього є програма конкретних дій. Є інша проблема: як структурувати все, як звучати так, щоб в тебе повірили.

Яким має бути політик

Я думаю, для політика важливо стати нормальним комунікатором, тому що він зобов‘язаний говорити з суспільством. Навіть якщо ти опинився в ситуації, коли люди тобі не вірять і виникає відчуття, що це не твоя проблема, а проблема електорату, ти не можеш про це говорити. Демократичний політик не може ніколи собі дозволити такого – попрікати суспільство у тому, що воно його не розуміє. Якщо тебе не зрозуміли, працюй краще, більш професійно. Я думаю, що наші політики не вміють програвати. Вони завжди дивляться на вибори, як на щось фатальне. Треба говорити з людьми, консультуватися, вміти програвати і робити це з гідністю. Я боюся, що дуже часто нам цього не вистачає. У нас демократія існує поки що тільки на процедурному рівні: вибори. Демократія – це не тільки вибори. Демократія – це розподіл влад, робота над тим, щоб ніяка більшість не опинилась в абсолютному володарюванні. Вся європейська політична культура будується на компромісі. Я є лібералом і ніколи не буду вважати себе людиною сили, інституції і практик. Я розумію, що соціаліст, або консерватор, або зелений – він же не зобов‘язаний мислити так як я. Але треба, знаходячись в таких умовах, розуміти, що все одно ми працюємо і функціонуємо в рамках демократичної політики. Моя візія і мрія – щоб з‘явилися політики з поглядами, щоб вони не були аморфними формаціями, які змінюють свою погляди чи не кожного дня.

Про суспільні рухи у політиці

На практиці інколи трапляється, що якась колишня організація або соціальний рух стає партією або політичною силою. Я думаю, що вплив соціальних рухів буде посилюватися, тому що в епоху нашої глобальної комунікації – в епоху Фейсбука, Твіттера та інших віртуальних комунікацій, є надзвичайна можливість мобілізувати дуже великі групи людей. Колись партії створювалися та стабілізувалися десятиріччями, а то й сторіччями. А зараз подивіться на нові формування у Франції, Іспанії, Італії. Вони з‘являються блискавично. Так само, як і арабська весна. Треба готуватися до того, що партії – і я думаю, що самі вони теж тихо до цього готуються – не зможуть в майбутньому перемагати на виборах без альянсів із соціальними рухами. Легітимізація буде полягати не тільки в голосуванні, не тільки в підтримці електорату, але і в стратегічних об‘єднаннях і альянсах із соціальними рухами. Тому що останні є більш органічними, оперативними та спонтанними. З іншого боку, інколи сила цього руху буде полягати в тому, що він буде поза політикою, але буди привносити до неї серйозний моральний імпульс. Якщо висловлюють свою думку люди дуже авторитетні, знаходячись поза політикою, але в той же час неізольовані від неї, еліта прислухається до них.
Якщо партії не будуть наближатися до якихось правозахисників, соціальних рухів – зелених, екологічних, патріотичних рухів, едукаційних, - вони просто ізолюють себе повністю від суспільства і люди не будуть їм вірити. Є тільки один нюанс – лідери. У лідерів цих соціальних рухів існують значні спокуси – вони можуть стати зірками і їх просто переманять в політику. Ось чому так важливо, щоби з‘явилося громадянське суспільство. Слабкість при оцінці громадянського суспільства означає, що у політиків і лідерів не залишається цього ефекту морального дзеркала. Діалог та здатність знайти партнера – це і є громадянське суспільство. Це і є люди, які постійно спостерігають і можуть дати найцінніше, найдорожче, що є в політичному житті – критику. І, з іншого боку, необхідні інтелігентні, відповідальні люди, інтелектуали. Якщо цього не буде, відбудеться найгірше – вакуум, мовчання, пауза, інтервал, проміжок часу, коли нема реакції, нема відповіді. Ця ніша як раз і створює олігархію, технократів, створює політичний клас, у якого з‘являється абсолютна впевненість у тому, що найголовніше – це гроші та фінансова вдача. У цих людей не залишається відчуття суспільства.

Про важливість та перспективи Школи політичних студій

Я дивлюся на вас з великим оптимізмом, тому що ви – Школа унікальна в тому сенсі, що ви працюєте з дорослими людьми, які вже стали успішними та реалізували себе як професіонали. Це дає дуже багато шансів на успіх. Дуже важливо, що у цих людей нема наївності. Вони розуміють, що нічого не відбувається швидко та легко, розуміють, що завжди треба вдосконалюватися та вчитися. По-перше, це люди успішні, тому вони ніколи не будуть розглядати політику вульгарно, як якийсь терен для збагачення. По-друге, вони є лідерами суспільства, людьми, які вже опинилися не тільки в політиці, але і які формують суспільну думку. У вас є дуже великі шанси попрацювати з новою генерацією політиків. І це такі політики, у яких завжди буде шанс, якщо не вдасться відбутися у політиці, повернутися до своєї професійної сфери. Нам потрібні нові політики, які, навіть програвши вибори, не сприймають це як кінець світу, а повертаються до своєї роботи, зберігають свою суспільну ангажованість. Якщо у людини є своя професія і вона іде у політику не тому, що хоче познайомитися з мультимільйонерами, а тому що хоче змінювати свою країну, реалізовувати свій план, зробити щось для держави, я дуже вірю, що така людина може створити цивілізовану політику в Україні. Я думаю, що ваша Школа може стати піонером і авангардом всіх цих процесів.

Контакти

вул. Нижній Вал 15, офіс 303, м. Київ, 04071

  • : +38 044 531 37 68

Будьте з нами

 

 

Ви тут: Home НОВИНИ ТА ПОДІЇ Прощаємось з Леонідасом Донскісом