Вівторок, 14 квітня 2015 00:00

"Український Донбас. Обличчя регіональної ідентичності": між українським, російським та руським

В рамках видавничої програми УШПС відбулися презентації перекладу книги Марти Студенної-Скрукви «Український Донбас. Обличчя регіональної ідентичності». Переклад вийшов за підтримки Лабораторії законодавчих ініціатив та фонду «Відродження».

Перша презентація відбулася 27 березня у книгарні "Є". Презентували книгу Ігор Когут, директор УШПС та Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, перекладач Андрій Бондар, а також Вахтанг Кебуладзе, науковий та літературний редактор перекладу.

Книга викликала бурхливу дискусію та обговорення під час презентації, адже «ідентичність» - концепт, підходи до дослідження якого, як і тлумачення самого терміну, є надзвичайно різноманітними.

Перекладач книги, Андрій Бондар зауважив, що процес роботи над перекладом був абсолютно унікальним досвідом. «В червні я отримав пропозицію перекласти книгу. Тому робота над перекладом супроводжувалася важкими особистими переживаннями, адже в мене складався дисонанс між прочитаним та подіями червня 2014 року. Пан Бондар зазначає, що часом було абсолютно неможливо абстрагуватися від подій війни на Сході та існуючих там настроїв й корелювати висновки дослідження з подіями реального часу. Проте, з історичними фактами важко сперечатися. Ідентичність же – завжди конструкт, який може змінюватися під впливом зовнішніх чинників, інформаційного дискурсу й особливо пропаганди.

Книгу  Марти Студенної-Скрукви можемо вважати однією з перших ластівок регіональної ідентичності – в фокусі дослідження якої саме Донбас. Андрій Бондар зауважив, що Марта зробила величезну роботу, проаналізувавши багато джерел та дослідивши різні аспекти існування регіону. «Ця книга спонукатиме до подальших регіональних досліджень, - переконаний перекладач, - адже вона порушує дуже багато суперечливих запитань. Що таке ідентичність Донбасу? Які складові цієї ідентичності? Що може змінитися в цій ідентичності? Чи можливий націоналізм на Донбасі?»

Вахтанг Кебуладзе, розповідаючи про свої враження від книги, зауважив, що книга буде цікавою для кожного громадянина України. Особливо тепер, коли кожен намагається знайти зв’язок з цією землею. Більше того, «Український Донбас. Обличчя регіональної ідентичності» - добрий зразок мультидисциплінарного дослідження, що поєднує методи та підходи різних дисциплін.

"Тут поєднано кілька мультидисциплінарних історій, - переконаний Кебуладзе, - тому читач знайде там багато соціології, фольклору, філософії, культурології, історії. Щодо історії формування регіону, то авторка описує Донбас як один з двох регіонів Радянського Союзу, де могли жити рецидивісти. Історія формування регіону, як і його соціологічний зріз, є дуже строкатою. Марта застосовує соціологічні методи для аналізу національного співвідношення та розуміння демографічного зрізу населення. Вона аналізує міфологію Донбасу та шахтарський фольклор, аби показати строкатість облич регіональної ідентичності та різноманітність Донбасу".

Філософ зауважив, що для повної картини дослідженню Марти Студенної-Скрукви забракло хіба аналізу подій Голоду в Україні та шахтарських страйків кінця 80 – поч. 90-х рр.. Ці події мали беззаперечний вплив на конструювання ідентичності та формування страхів й ціннісних систем населення регіону, вважає Кебуладзе. Проте, оминання авторкою цих історичних подій жодним чином не позначилося на якості дослідження.

Презентаційна зала на Лисенка зібрала надзвичайно різних людей: від науковців, офісних працівників, громадських активістів до вимушених переселенців, які багато розповідали про власні історії та ділилися роздумами, чи можна взагалі виділяти «ідентичність Донбасу». Ще близько години своїми враженнями про книгу ділилися читачі. Думки про книгу та концепт ідентичності звучали дуже різні, від повного неприйняття до цілковитого захоплення. Впевнено можемо констатувати, що книга не залишила байдужим нікого. А дискусії та читацький інтерес – це чи не головні ідентифікатори успіху дослідження та актуальності теми, обраної авторкою.

Повторна презентація книги «Український Донбас. Обличчя регіональної ідентичності» відбулася 7 квітня на території платформи для культурних ініціатив «Ізоляція» (до подій на Сході "Ізоляція" була основним арт-майданчиком Донецьку). Цього разу до презентації приєдналася Леся Гасиджак, кандидат історичних наук, дослідниця етнокультури Донеччини, авторка лекторію про Донбас, та історик Андрій Портнов, що поділився з аудиторією своїми враженнями про книгу дистанційно.

Леся Гасиджак наголосила, що в українській історіографії тема Донбасу представлена слабо. З найвідоміших книг дотичної тематики – історичні праці Петра Лаврова та ґрунтовна розвідка Куромія Гіроакі «Свобода та терор на Донбасі». Попри це, Донбас – досі біла пляма української історичної науки, особливо історія промислового Донбасу, історія робітників. Леся Гасиджак наголошує, що Донбас, попри свою російськомовність, все ж сповідує українську-державницьку ідентичність, де «українська» - це політичний світогляд, а не маркер мови. Щодо впливу Голоду на формування ідентичності регіону, то пані Леся каже: «Донеччина – одна з 10 областей, що постраждали від Голоду найбільше. Але Голод – це трагедія донбаського села, а не індустріалізованого міста. Промислові міста постраждали менше. Потім була політика цілеспрямованого заселення Донбасу – зовсім інших людей заселили в пусті, вимерлі села».

Андрій Портнов охарактеризував працю польської дослідниці як «спробу узагальнити все те, що написано про Донбас, виходячи з польського контексту та для польського читача». Дослідник поставив під сумнів існування регіону як такого. «Донбас» - це регіон шаленої динаміки населення. Павлоград і Донецьк – різні, але і те, і те - Донбас. Згадаймо хоча б сентенції Олени Стяжкіної про штучність самого терміну «Донбас», та чи існує такий регіон взагалі як певна окремішність?

Історик запропонував гостру тезу для дискусії: а чи є ідентичність рупором подій, що відбуваються на Сході зараз, чи, все ж таки, варто шукати інші причини розвитку подій. Історик вбачає мовчазну згоду еліт Донбасу провідним каталізатором «сепаратизму». «Донбас – категорія змінна та контекстуальна. Історично – це простір, що притягував надзвичайно різношерсту публіку. Донбас – динамічний. Ідентичність, на противагу цьому, характеризується сталістю. І саме еліта певного регіону – кристалізатор певного типу ідентичності». Поведінку місцевих еліт не варто пояснювати донецькою ідентичністю, бо не існує такої історичної цілісності як «Донбас», переконаний історик. Попри це Андрій визнає, що "регіон – дуже інший, бо жоден регіон не має такого високого відсотку індустріалізації. Лише 10% території регіону – «донбаське» село".

Під час презентації градус обговорення дещо підвищувався, що лише вкотре підкреслює цікавість та непізнаність регіону як науковцями, так і слухачами. «Донбас» - різноманітний, інакший, але від того не стає менш нашим й «своїм». Нехай на рівні наукових праць цей регіон досі «Terra Incognita», і характеристик для визначення «Донбасу» існує стільки ж, скільки і думок дослідників, всі погодилися на тому, що «Донбас» - різний, але точно не російський.

Висловимо надію, що книга «Український Донбас. Обличчя регіональної ідентичності» започаткує добру традицію подальших наукових досліджень регіону та знайде відголос в душах читачів.
 

 

 

 

Схожі матеріали (за тегом)

Контакти

вул. Нижній Вал 15, офіс 303, м. Київ, 04071

  • : +38 044 531 37 68

Будьте з нами

 

 

Ви тут: Home НОВИНИ ТА ПОДІЇ "Український Донбас. Обличчя регіональної ідентичності": між українським, російським та руським